Інтерв_ю з Ковальчук К. ДОН ЛОДА
Департамент освіти і науки Львівської ОДА розповідає про переможців «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE» 2023 - ученицю Бродівської СЗОШ І-ІІІ ст. № 2 Катерину КОВАЛЬЧУК та її вчительку Лесю Кайдан
"Про натхнення, підготовку до конкурсів та відповідь на виклики воєнного часу розмовляємо з талановитою ученицею Бродівської СЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Катерина Ковальчук та її вчителькою Лесею Кайдан.
.
Дівчина здобула золоту медаль у національному фіналі «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE» 2023 та вже готується до наступного етапу конкурсу, який відбудеться у США.
Під керівництвом Лесі Григорівни Катерина минулого року вже перемагала в національному фіналі «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE», а заняття з чуттєвим та мудрим наставником в Бродівській Малій академії наук учнівської молоді дають дівчині не лише нові знання, а й натхнення.
⠀ === Катю, згадайте, як розпочиналась Ваша підготовка до участі в конкурсі. Як Ви дізнались про нього та скільки часу у Вас зайняло написання конкурсної роботи.
⠀ - Про цей проєкт я дізналась на офіційному сайті «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE» та із соціальних мереж, а згодом і Леся Григорівна запропонувала мені взяти участь. Я писала роботу в секції «Креативне письмо» і її підготовка зайняла в мене приблизно два місяці. Відповідно до вимог конкурсу тематика повинна стосуватись екологічних проблем, і я вирішила скласти діалог зі своїм читачем, аби в кожного, хто читатиме його, прокинулась совість і він зрозумів важливість збереження довкілля. Найбільше мене хвилюють забруднення та глобальне потепління.
⠀ === Розкажіть про Ваш досвід участі в цьому конкурсі
⠀ - Минулого разу я отримала золоту медаль. Я написала лист від маленької тваринки до кожного з нас. Ця тваринка подорожувала різними регіонами України та через неї я хотіла донести до людей основні ідеї екологічної свідомості.
=== Звідки Ви черпаєте натхнення для таких цікавих творів?
- Натхнення для творчості я черпаю з природи, мене дуже мотивують заняття в літературному гуртку Малої академії наук, а також шкільні уроки, - розказала Катерина.
.- Я керую літературною студією. Катя відвідує її вже третій рік і це не вперше вона бере участь в конкурсах. Є дуже хороший львівський конкурс авторської поезії та прози «Весняний легіт», на якому Катя посіла третє місце. В літературній студії ми римуємо, читаємо свої твори, обмінюємось досвідом, критикуємо та хвалимо. Наші діти на «ти» зі словом, вони багато читають та люблять поезію. Минулого року під час підготовки роботи на «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE» ми ризикнули й поєднали прозовий твір та поезію. Його треба було перекласти англійською, а це не так просто. Катя впоралась із цим викликом, - додала Леся Григорівна.
.- Мій рівень англійської мені дала школа, я не займалась додатково. Вивчаю цю іноземну мову з першого класу і кожного дня маю уроки з цього предмету, - наголосила дівчина.
⠀ === Чи виникали труднощі через дистанційне навчання та умови воєнного стану?
⠀ - В мене є знайомі, які почали писати саме через війну. У своєму вірші я також додала цю тематику і наголосила на тому, що воєнні дії мають згубний вплив на наше довкілля. Світло вимикали часто, але я писала тоді, коли воно з'являлось, - сміється Катя.
⠀ - Час був дуже обмежений і його ставало менше ще й через відключення світла, але ми дуже хотіли взяти участь в конкурсі. Катя працювала над віршем і вночі, і кожної миті, коли випадала нагода. Я запитувала, на якому етапі роботи вона знаходиться і чула відповідь: «Хм, думаю, думаю, пишу».
.Але коли я побачила вже готовий результат, то без перебільшення була вражена. Катя прочитала свій вірш, десь на середині я плакала, а до кінця вже ридала. Я хотіла запропонувати зробити акцент на війну, але не хотіла перебивати, тому чекала, поки вона дочитає. І тут Катя сказала фразу: «Ми втечемо, а Земля? Я б сховала її у кишеню». Цей образ мене вразив, я покликала своїх колег, вони слухали вірш і після цього вийшли з кабінету з мокрими очима. Робота була написана так майстерно, що навіть не треба було нічого редагувати. Скільки разів слухаю, стільки разів плачу.
=== Катю, як ви почали цікавитись літературою?
⠀ - Писати я почала ще у восьмому класі. Я зацікавилась творчістю наших сучасників і після прочитання їхніх віршів я і сама почала писати. Серед моїх улюблених авторів Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Юрій Андрухович.
=== До яких тем Ви найчастіше звертаєтесь у своїх віршах?
- Я пишу про різне - і про любов, і про природу, і про сучасні проблеми. Наприклад, один із найновіших моїх віршів – «Як це - бути поетом?»⠀
=== То як воно, бути поетом?⠀
- Це не складно. Кажуть, що поети завжди нещасні, але я відчуваю щастя, бо через свою творчість можу торкатись людської душі та говорити про те, до чого деколи важко дібрати слів.⠀
=== Лесю Григорівно, як Вам вдається знайти ключик до серця ваших учнів та виховувати в них любов до літератури?⠀
- В школі я працюю вже 38 років і ніколи навіть не задумувалась над тим, щоб змінити професію. Я люблю те, чим займаюсь, люблю дітей та літературу, а я впевнена, що діти завжди захоплюватимуться тим, чим захоплюється вчитель. Не всі зараз люблять читати, але якщо допомогти дітям зрозуміти кожен образ, про який читають, то вони таки зрозуміють його і полюблять. Я намагаюсь знайти тих дітей, які відчувають слово, але насправді вони самі знаходять мене. Я пояснюю їм, що їхні твори звучатимуть на рівні школи, а чиїсь навіть вийдуть за її межі. Нещодавно у нас був районний конкурс авторської поезії та прози «Ми діти твої, Україно!», присвячений до дня народження Тараса Шевченка. Це вже 21-й конкурс у нашому місті, щороку наші діти отримують там перемогу - цьогоріч троє отримали першість у своїх вікових категоріях і одна дитинка, яка єдиною представила прозу, отримала номінацію..
Я не хочу нав'язувати своїм учням публічність завчасно, але пояснюю, що кожен учасник такого конкурсу є переможцем. Їх чують, а це найголовніше! Діти відчувають більше, ніж дорослі, вони дуже чуттєві до того, що їм близьке і дороге, а тому дуже важливо допомагати їм проявити себе в різній формі! Колись ми були прихильниками чіткої строфи, чіткої ритмомелодики, але сучасна поезія виходить за ці межі. Мої учні навіть «підсадили» мене на творчість Жадана..
На уроках ми дуже часто влаштовуємо поетичні п'ятихвилинки. Я прошу учнів, які пишуть, ділитись своїми творами. Це теж мотивує, діти не заздрять, а щиро вміють радіти. Новина про Катрусину золоту медаль минулого року викликала захоплення в наших учнів і, коли через Ковід скасували очну зустріч у США, вони дуже засмутились. На щастя, цього року ми повторили нашу перемогу і готуємось до фіналу в Америці..
За будь-яким успіхом завжди стоять діти. Вони прагнуть вчитись і розвиватись, тому ми з великим задоволенням їм допомагаємо в цьому. Перемога на «GENIUS OLYMPIAD UKRAINE» - це заслуга Каті та результат її наполегливої роботи.⠀
=== Як відбувається Ваша підготовка?⠀
- Зараз ми займаємось перекладом вірша на англійську мову, оскільки поезію дуже складно перекладати і нам потрібна допомога фахівця, - зазначила Леся Григорівна.⠀
=== В чому Ви вбачаєте важливість участі в таких заходах?⠀
- Ми не так часто стаємо фіналістами міжнародних конкурсів, але сам факт того, що дитина своєю творчістю та своїми знаннями виборола місце поруч із найкращими школярами світу, дає величезний заряд та надихає на подальші успіхи. Кожному учневі дуже цікаво поспілкуватись зі своїми однолітками з інших країн, побувати в нових місцях, познайомитись з іншою культурою та звичаям. Минулого року ми дивились онлайн-нагородження фіналістів, там були діти і з Австралії, і з Нідерландів, і з Швейцарії, і з Канади, навіть така віддалена комунікація є дуже корисним та цікавим досвідом.⠀
=== Катю, чи ділитесь Ви своєю творчістю з друзями, близькими?⠀
- Так, звичайно. Всі мої друзі та моя родина дивились фінал конкурсу, дуже переживали та вболівали за мене. Я завжди читаю вірші спочатку своїй мамі, а потім ділюсь ними з друзями. Вони радіють моїм маленьким та великим перемогам та дуже підтримують мене.⠀
- Поділюсь тим, які емоції пережила під час оголошення переможців. Нагородження було в прямому ефірі і мало відбуватись о 19:00, а за хвилину до того пролунав сигнал повітряної тривоги, тож ефір перенесли на годину. Ці 60 хвилин були вічністю, потім розпочали нагородження і оголошували спочатку почесні відзнаки, а потім вже бронзові та срібні медалі. Коли Катю не назвали в жодній з них, я вже зрозуміла, що ми вибороли першість. Сльози набігли на очі завчасно, я зателефонувала до Каті, в неї вдома вже теж всі сміялись, плакали, раділи. Навіть філологу бракує слів, щоб описати всі емоції, які тоді вирували всередині, - ділиться Леся Григорівна. - Ми всім колективом дуже раділи за нашу Катрусю. І керівництво, і всі вчителі пишаються нею. Принагідно хочу подякувати директору Бродівської МАН Оксані Глущак за те, що вона завжди ставиться з розумінням до кожної людини, ніколи не відмовляє у допомозі та підтримує всі наші ініціативи!⠀
=== Як сучасна молодь сприймає літературу? Чи люблять діти читати?⠀
- Не буду лукавити, проблема з цим є. Діти гаджетозалежні, вони віддають перевагу аудіокнигам або скороченим варіантам творів, - зізнається Леся Григорівна. - Але багато з них люблять літературу. Я намагаюсь заохочувати їх, хвалити. Обов'язково наголошую, коли учням вдається голосом або поглядом передавати емоції та почуття героя..
Деколи діти не зацікавлені в усіх творах, які пропонує шкільна програма. Ми розуміємо, що треба щось змінювати, оновлювати та обов'язково додавати тематику національного звучання.⠀
=== Якою ви бачите Україну через 10 років?
- Точно без війни, я впевнена в нашій перемозі. Все, що було зруйновано, обов'язково відбудують та примножать, - переконана Катя..
- Я мрію про те, щоб 2023 рік став роком Перемоги, щоб вже ця весна принесла нам мир. Далі нам буде важко, але ніхто не стоятиме осторонь. Ми вже вважаємось однією з найпотужніших країн світу, наші сміливі воїни здатні на неймовірне, а наші люди захоплюють своєю єдністю. Я мрію, щоб ми пронесли Перемогу крізь віки та залишались свідомими - від простої людини, до найвищих посад. Наше майбутнє в руках молоді, яку ми зараз виховуємо".
